Родина

Домовимося, і я відстану від вашого чоловіка

Вони вперше зустрілися на квартирі у Поліни. За день до цієї зустрічі Ліка сама зателефонувала Поліні і напросилася в гості. Сказала, що хоче повідомити Поліні щось дуже важливе про її чоловіка Василя.

– Все, що мені треба знати про свого чоловіка, я знаю, – відповіла Поліна. – Навряд чи Ви повідомите мені щось нове.

– Запевняю Вас, Поліна, що Ви не знаєте, – спокійно продовжувала розмову Ліка. – Але саме Вам це потрібно знати в першу чергу.

– Навіть так?

– А як же. Ви ж його дружина. Найближча йому людина.

– Обов’язково зустрічатися? – запитала Поліна. – По телефону не можна сказати?

– По телефону такі речі не повідомляються. Тут не все так просто.

– Сподіваюся, Ви не збираєтеся повідомляти мені, що мій чоловік обманює мене? – запитала Поліна. – Наприклад, з Вами. Чи з іншою жінкою.

– Ні-ні, – відповіла Ліка, – що Ви, Поліна. Як можна. Мова не про це. Ваш чоловік – чесна людина. І у нього немає ніяких інших жінок. Він Вас не обманює. Що стосується мене, даю Вам чесне слово, що з Вашим чоловіком не знайома. Можете у нього самі запитати.

– Я Вам вірю.

– Пропоную зустрітися завтра ввечері. У Вас вдома.

– Чекаю Вас до восьми.

Автор оповідання і каналу, Михайло Лекс. Чорне море, Геленджик, центр, міський пляж

Вони зустрілися, як планували.

І розмовляли вже більше години. За цей час Ліка встигла розповісти Поліні, хто вона і як заробляє на життя.

– І що Ви хочете? – втомленим голосом запитала Поліна.

– Хочу з Вами домовитися. Мирно.

– Не розумію.

– Що ж тут незрозумілого? Ми домовимося, і я відстану від Вашого чоловіка. І взагалі забуду про Вашу родину.

– Під словом «домовимося» Ви що маєте на увазі?

– Гроші, зрозуміло. Що ж ще?

– Скільки?

Ліка назвала суму.

– Погодьтеся, Поліна, це не такі вже великі гроші за те, щоб Ваш чоловік не закохався в мене. Збереження сім’ї хіба того не варто?

– Варто. Але є питання.

– Слухаю Вас.

– Ви настільки в собі впевнені?

– Це моя робота. І в своїй справі я – професіонал. Місяць. І Василь на колінах буде благати мене стати його дружиною. А Вас, Поліна, він просто зненавидить.

– Сумніваюся.

– Поліна, – втомленим голосом сказала Ліка, – адже я підбираю своїх клієнтів не навмання святих. І перш ніж просити в Вас гроші, я все вивчила. Я знаю про Вашого чоловіка майже все.

– Так вже і все?

– Все, що потрібно для успіху в такій справі. Знаю багато такого, чого Ви не знаєте. Він закохається в мене, можете не сумніватися.

– Припустимо. І все-таки. У Вас є рекомендації від колишніх клієнтів?

– А як же! Зрозуміло. Ось. Будь ласка, – Ліка дістала з сумки два

– Цікаво поглянути і на тих, і на інших.

– Це – які заплатили. А в цьому альбомі – ті, які відмовилися платити.

– О! – радісно вигукнула Поліна. – А цих я знаю. Вони нещодавно розлучилися. Невже це Ви, Ліка, зруйнували їхню сім’ю?

– І не тільки їх. Помилуйтеся на цих. На цих ось теж. Візьміть альбомчик неплатників. Погортайте.

Поліна не поспішаючи гортала альбом, вдивляючись в обличчя людей на

– Те ж саме чекає і Вас, Поліна, – як би між іншим сказала Ліка, – якщо не заплатите. Але навіть якщо Ви відмовитеся платити, я все одно наживи на Вашому чоловікові. Виведу його. І наживи на ньому. Можете не сумніватися. Може, отримаю навіть більше, ніж зараз у Вас прошу.

– Хочете сказати, що в будь-якому разі нашій родині чекають великі витрати?

– Так і буде. Якщо Ви проявите наполегливість. Тільки не намагайтеся мене переконати, що Ви свого чоловіка не любите. і Вам все одно.

– Зізнаюся, таке бажання було. Хотілося ввести Вас в оману. Але. Ви були зі мною чесні, і я відповім Вам тим же. Я люблю свого чоловіка. І мені не все одно. Тим більше що в будь-якому випадку витрати неминучі.

– І тільки тому я до Вас і прийшла, – сказала Ліка. – Сім’ї, де немає любові, мене не цікавлять. На них нічого не заробити. А великі гроші заробляються тільки на тих сім’ях, де є велика любов. Чим більша любов, тим більше на ній можна заробити. А у Вас з чоловіком дуже велика любов. І сім’я міцна. Василь любить Вас, Ви любите його. Як я можу пройти повз такої сім’ї? Як на такій сім’ї не заробити? Це вище моїх сил.

– Але Ви ж навіть не в його смаку, Ліка. Йому подобаються інші жінки.

– Та якби ми тільки могли знати, Поліна, хто кому подобається і хто в чиєму смаку. Вчора нашим чоловікам подобалися одні жінки, завтра – інші. А що буде післязавтра, одному богу відомо. Крім того, я ж казала, що Ви багато чого не знаєте про свого чоловіка. Дуже багато! А я знаю.

Ліка дістала з сумочки дзеркальце.

– Мені всього двадцять п’ять років, а так багато всього знаю, – задумливо промовила вона, дивлячись на себе в люстерко. – Набагато більше Вас, Поліна, набагато більше. І це при тому, що Вам вже. скільки? Сорок сім?

– Сорок сім, – зітхнувши, погодилася Поліна.

– Чи Не хочете подивитися? – вона простягнула Поліні дзеркальце.

– Ні. Спасибі. Вже бачила.

– Добре, що бачили.

Ліка прибрала дзеркальце в сумку.

– Ось тепер і думайте. З одного боку, Ваші, Поліна, сорок сім, а з іншого мої двадцять п’ять. На чиєму боці перевага?

– На Вашій, – погодилася Поліна.

– Ось! На моїй. А Ви кажете, що я не в його смаку. При чому тут взагалі його смак, коли справа стосується молодості.

Ліка подивилася на годинник.

– Однак, забалакалися, – сказала вона. – Час уже пізній. Пора підводити підсумки. Ну, так що? Зуміла я Вас переконати? Платити будете?

– Переконали! – відповіла Поліна. – Та я б з задоволенням заплатила. Прямо зараз. Але як я поясню чоловікові, на що витратила таку велику суму?

– А Ви що, звітують перед ним?

– Звичайно.

– Навіщо? У Вас, як мені відомо, є свої гроші. Заплатите, а чоловікові нічого не говорите.

– Не можу. У нас з ним, самі знаєте, велика любов. А значить, все по-чесному. Кожен може купувати собі все, що хоче, але повідомляє іншому про те, на що витратив гроші.

– Навіщо?

– Так прийнято в сім’ях, де велика любов.

– Навіщо?

– Щоб велику любов зберегти. Навіщо ж іще?

Ліка задумалася.

– Тоді скажіть йому правду. Скажіть, що витратили гроші на збереження сім’ї. Можете розповісти йому про мене.

– Ви така смішна, Ліка. Так якщо я скажу, що витратила гроші на Вас, він же мене відразу розлюбить.

– Чому розлюбить?

– Тому що не тільки зрада, але і дурість теж руйнує любов. І він піде від мене. Піде відразу. Ще до знайомства з Вами.

– У сенсі, до знайомства зі мною? – не зрозуміла Ліка.

– У прямому, – відповіла Поліна. – Ви навіть не встигнете з ним познайомитися і відвести його в мене, як він піде від мене. Розумієте? І який тоді сенс мені Вам платити? Яка мені різниця: Ви в мене чоловіка відведете, або він просто від мене піде з причини моєї дурості.

– Так чому «дурниці»?

– А як ще це назвати? Дурість, звичайно. А оскільки він у будь-якому випадку від мене піде, то навіщо тоді мені втрачати мільйон? Нехай вже так йде. З Вами. Так дешевше буде. Згодні?

Ліка задумалася.

– М-да, – сказала вона. – Мабуть, Ви маєте рацію. Чоловіка втрачаєте в будь-якому випадку і платити нема чого.

– Виводьте, – важко зітхнувши, погодилася Поліна.

– А. думаєте, не виведу? – з викликом відповіла Ліка. – Думаєте, що розповіли мені про свою проблему, і тим самим врятували себе?

– І в думках не було. Адже Я все розумію. Сама жінка. Щоб іншим наука була. Щоб свою репутацію не зіпсувати. Правильно я кажу? Виводьте, Ліка, не сумнівайтеся. Я змирилася. І чим швидше, тим краще. Можете прямо зараз і відводити. Я його покличу. Василь! – закричала Поліна.

– Що Ви робите? – злякано обурилася Ліка. – Ви в своєму розумі?

– А що? Щось не так? Ви ж самі сказали, що виводьте його у мене.

– Везу. Але не так. Так це не робиться.

– А як робиться?

– Ну, не так! Я сама все зроблю. І не тут. Не сьогодні.

– А чого тягнути? Треба саме сьогодні і прямо тут. Василь!

На кухню увійшов Василь?

– Кликала? – запитав він.

– Познайомся. Її звуть Ліка. Їй двадцять п’ять років. Вона тебе у мене веде. Я змирилася.

– Вона? – Василь похмуро подивився на Лику. – В принципі. Нічого. Паспорт є?

– Навіщо паспорт?

– Хочу впевнитися, що тобі двадцять п’ять. Виглядаєш аж надто молодо. Сумнів є. А ти, – Василь подивився на дружину, – розповідай усе докладно.

Ліка дістала паспорт. Поліна все докладно розповіла.

– Не кору себе, – сказав Василь, вислухавши жінку, повертаючи Лику документ. – Ти все вирішила правильно. На твоєму місці я вчинив би так само. Збери мені речі. А я поки в душ сходжу.

– Я тобі зараз поки найнеобхідніше зберу, – сказала Поліна. – За іншим після під’їдеш. Тобі сорочку яку? Білу чи червону?

– Білу, – відповів Василь. – А можна і червону.

– А хочеш, я поїду, а ти з Лікою тут залишишся?

– І то вірно, – погодився Василь. – Чого мені на ніч дивлячись кудись їхати. Ще й молоду дружину за собою тягнути. Зробимо так. Ти зараз до мами їдь, а я з Лікою тут залишуся.

– Я перед від’їздом білизна в спальні зміню. Чисте постелю. Щоб усе по-людськи.

– Зміни, – спокійно погодився Василь. – Тільки ти дивись. Недовго тут.

– Я швидко. Вийдеш з душу, вже все чиста буде.

– А ти чого сидиш? – строго запитав Василь у Лики. – Йди В спальню. Поліні допоможеш. Заодно подивишся, що там лежить.

А я поки в душ.

Василь вийшов з кухні.

– Все зрозуміла? – суворо запитала Поліна. – Чи залишилися якісь питання?

– Все зрозуміло. Питань немає. Йду.

Підпишіться, Михайло Лекс / 28. 04. 2023 / Буду радий лайкам та коментарям /щоб не пропустити нові історії. Дякую.