Родина

Високі сімейні відносини. 13-1

У Макса було відчуття, що вся робота з його від’їзду не просто не робилася, а спеціально накопилася, росла, як на дріжджах, сиділа в засідці, ховаючись від його колег, щоб в цілості й схоронності дочекатися його приїзду і напасти на нього, ховаючи під собою!

-Не наздожену, так зігріюся! Не дороблю, так відволікся! – умовляв він себе, приползая о першій годині ночі додому.

Мурьяна, знудьгувалася за час його відсутності, вирішила дарма його не прощати, простившая, пожаліла і махнувшая лапою на такого безглуздого, але коханого і дорогої людини, співала йому голосну, трохи надміру когтисто-супроводжувану пісню.

-Мурьян, ну хоч ти мене не тирань! Так, я зрозумів, зрозумів, винен по всіх фронтах! Ти мене чекала, чекала, злилася, обгризла кактус, плюнула та на кактус, і на мене, непотрібного, а потім великодушно простила нас з кактусом! Тільки він поніс покарання за своє існування, а я – ні, і ти мене за це процарапываешь. Так?

-Имуррррно! – грізно погодилася Мурьяна.

-А! Мені вже все одно! Хоч кусай! – Максу від втоми і говорити важко було язик заплітався.

-Ех, ти! Я тебе так люблю, так тебе чекала, так тебе дряпала, а ти? – Мурьяна придивилася до господаря. – А ти спиш! І правда, вкусити, чи що? Так шкода! Ось він який. . . Ніякої! А! Що з ним робити, якщо шкода – буду жаліти!

І вона шкодувала, та так, що втома, поганий настрій і смуток, погані сни і всяка інша капость, яка так любить навалюватися на людину, слабшає з якоїсь причини, не сміла й потикатися до сплячого! Дуже вже грізний страж був у Макса.

-Загрррррызууу! – пирхала Мурьяна на всяке різне, яке намагалося підлетіти до її підопічному у сні.

Так от і виходило, що снилася Максу рудоволоса сумна дівчина в сутінках під молодим листям московського парку. Вона була визнана Мурьяной безпечними!

-Нічого така. На руду кішку схожа, але гірше, так що мені не суперниця!

На вихідних Макса викликав із звітом дід.

-Я бачив результати, які ти привіз – задовільно, місцями навіть цікаво. Ти мені потрібен в суботу!

-Діду, я хотів попрацювати. . .

-Я тебе чекаю в десять ранку, – академік Ігор Вадимович Вяземський і не збирався витрачати час на якісь суперечки або вмовляння. До того ж у нього була важлива справа!

Макс ледве змусив себе встати в суботу.

-Мурьяна! Залишаю тебе за старшу! Доглядай за кактусом, здається мені, що він замислив щось недобре! – він погладив розстроєну його відходом кішку і відправився до діда.

-Ніби й не виїжджав! Машина часу! Тільки Ірки не вистачає, а так. . . все ті ж, все там же!

Максу здавалося, що світ навколо неодмінно повинна якось змінитися, але його батько, як і раніше, уважно стежив за дідом, щоб не пропустити його геніальні думки, мама йшла з дому з сухою ганчіркою, якою протирала одвірки і меблі у закритих дверей, старший брат Вадим зиркав зневажливо на самого Макса, тітка Софія проводжала поглядом Уляну – дівчину Вадима так, наче була готова розтерзати її.

Власне, вона дійсно була до цього дуже близька.

-Вадиме! Чому тут знову ця дівка? ! – прошипіла тітка, ледь дочекавшись, поки Уляна вийде з їдальні.

-Тьоть, я не зрозумів, ти вирішила контролювати моє особисте життя? Свічку потримати? – Вадим зло зиркнув на Софію, – Синочка свого контролюй! Он, хоч у Макса уточни, як там в Москві твій Серьога і його дорогоцінна жіночка?

Софія, якій традиційно не було ніякого діла до сина, злетіла немов тільки й чекала!

У минулому році Макс із задоволенням взяв би участь у скандалі, вміло підливаючи масла у вогонь і виступаючи поперемінно то на одній стороні, то на інший, зараз він тільки зітхнув. І звернув увагу на те, що його дід не просто отримує задоволення від того, що відбувається, він ще і уважно вслухується в суперечки, в які включилися вже всі присутні крім нього самого і Макса.

-Чим його могли зацікавити звичайні чвари? – мимохіть здивувався Макс, але подумати про це не встиг – поманив дід його.

-Пішли, треба обговорити дані, які ти привіз.

-Тато, подати каву в кабінет? – заметушилася Софія і її тут же перебила Марина Леонідівна – мама Макса.

-Соня, я подам кави, якщо буде потрібно.

-Ти вариш каву так само, як готуєш все інше – то є огидно! – тітка кивнула головою на стіл, – Просто неможливо їсти.

-Приготуй сама! – обурилася Марина Леонідівна.

-Дівчатка не сваріться. . . – спробував розрядити обстановку батько Максима.

-Дівчаткам в такому віці взагалі потрібно бути стриманіше! – буркотливо озвався академік, тягнучи за собою Макса і зупиняючи Вадима, який зібрався було піти за ними. – А хто тебе кликав?

-Діду, я думав. . .

-От і думай далі! Коли будеш потрібен – я тебе покличу! – холодно окинув його поглядом Ігор Вадимович.

-Ого-го. . . поки мене не було, щось дуже цікаве відбулося в нашому благородному сімействі! Ні, гризлися-то вони завжди, але Вадька зазвичай персона практично недоторканна – головний спадкоємець, а тут такий щиглик по носі! Та й батьки з тітонькою чому-то гризуться значно агресивніше звичайного. І що тут забула Уляна? З минулого літа вона тут з’являлася вкрай рідко. Вадька ж її і зовсім покинув, коли дід хотів, щоб він одружився на Серьогіної Олені.

Шановні читачі! Сьогодні ТРИ частини! Не пропустіть!

Хто хоче дізнатися детальніше про сім’ю Максима, можна почитати (назва – це посилання)

Всі картинки, використані у статті, взяті з мережі інтернет для ілюстрації.